Конституція України – основний закон держави

28 червня 1996 року було прийнято першу в українській історії Конституцію незалежної держави України, яка остаточно закріпила правові основи нашої держави, її суверенітет і територіальну цілісність. Ця подія стала найважливішою в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України і схвалення 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Прийняття Конституції України логічно завершило процес становлення України як суверенної держави, що має свій Основний Закон.

До Дня Конституції України в бібліотеках району діють книжкові виставки «Конституція Незалежної України», «Основний закон держави», історичні виставки, полички «Історія Української конституції: від Пилипа Орлика до сьогодення» (Грушка, Локітка, Підвербці, Хотимир, Гарасимів, Нижнів, Живачів).

На виставках представлені книги «Ілюстрована історія України», «Конституційне право України», «Основи держави і права», «Правова енциклопедія школяра» та інші, статті з переодичних видань про український шляхї до конституції, про сучасні конституційні реформи в Україні, про права людини в нашій державі.

Жабокруківська бібліотека-філія підготувала викладку цікавих книг «Живі букви Закону України», з якими користувачі бібліотеки можуть ознайомитися після закінчення карантину. Грушківська бібліотека-філія підготовила для своїх користувачів годину політичних дискусій «Вчимося бути громадянами».

Обертинська книгозбірня підготувала онлайн-відеопрезентацію «Я і Конституція», Кутищенська – провела онлайн-відеоподорож в історію «Конституція – оберіг нашої держави».

Конституція України проголосила нашу державу правовою. Лише людина, яка володіє правовою культурою, добре знає закони та поважає їх, сприяє формуванню правомірної поведінки.

Церква Св. Дмитра 1848року, село Антонівка

Церква Св. Дмитра 1848року села Антонівка

Українські дерев'яні храми – прекрасні і автентичні пам'ятки, в яких, напевно, найбільше виражені національні риси архітектури. Козацькі церкви Лівобережжя, храми Поділля, шедеври закарпатської дерев’яної готики, які не мають аналогів у світі, відомі лише обмеженому колу фахівців та аматорів, залишаючись поза увагою внутрішнього туризму, та й суспільства взагалі. Пожежі, замокання, навмисне знесення через міжконфесійні суперечки, варварське обшивання бляхою і пластиком – скільки пам'яток вже втрачено, і скільки ще загине через людську недбалість? Першим кроком до порятунку дерев’яних храмів має стати подолання інформаційного вакууму навколо них. Власне, на це і спрямована наша робота з пошуку, структуризації та поширення інформації щодо пам’яток дерев’яної архітектури.

Церква Св. Дмитра 1848року, село Антонівка

На карті з 1783 року на краю села, приблизно на місці існуючого сьогодні цвинтаря, позначена каплиця. Перша  дерев'яна однобанна церква гуцульського типу збудована коштом парафіян та інших доброчинців у 1848 році.

Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Братишів. Стіни надопасання оббили бляхою перед 1992 роком. Церква в користуванні громади УГКЦ.

Розташована в північно-західній частині села, біля повороту з головної дороги до цвинтаря, на терасі схилу. Невелика, хрещата в плані, одноверха церковця. З півдня до вівтаря прибудована ризниця, з заходу по осі церкви - вужчий присінок. Під опасанням стіни з відкритих фарбованих брусів зрубів.

Середхрестя нави завершує дуже низький восьмерик, вкритий невеликим шоломовим верхом з ліхтарем і маківкою на вершині. Сьогодні верх виглядає непропорційно малим до решти об'ємів будівлі - церкву значно розбудували додаванням бічних рамен нави. З заходу від церкви існує дерев'яна двоярусна дзвіниця, перший ярус якої ширший.

Для ознайомлення зі збірником «Дерев’яні храми Тлумаччини» у друкованому варіанті можна у бібліотеках-філіях Тлумацької централізованої бібліотечної системи.

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

З 20 по 26 червня в бібліотеках району проходять заходи, приурочені Дню скорботи і  вшануванню пам’яті жертв війни в Україні: історичні години, книжкові виставки, години пам’яті, онлайн-демонстрації фільмів про події тих трагічних часів… Виставка-пам’ять діє в книгозбірнях «Стогнала земля від біди і тривоги», календарні виставки «22червня – День скорботи і вшанування», «Вшануй хвилиною мовчання, Вкраїно, тих, що полягли». З невеликими групами користувачів проводяться онлайн історично-патріотичні години та інформаційні години «Пам’ять наших сердець», «Стежками війни».

       Зазначимо, для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців. У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.

Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки.

 Не забуваймо! Пам’ятаймо тих, хто так і не повернувся до рідної хати і хто першим прийняв на себе ці страшні удари воєн, і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані, як у ті далекі воєнні часи, так і у теперішні роки…

Вічна пам’ять і вічна пошана кожному, хто ціною життя відстояв і відстоює наше право на свободу!

Дерев’яні храми Тлумаччини

Дерев’яні святині, в яких молилося не одне покоління наших земляків, про існування таких пам’яток, можливо, багато хто і не здогадується. А варто побачити їх і ви будете вражені красою та величністю дерев’яних храмів, яким сотні років і які збереглися до нині.

Отже, продовжуємо наш цикл розповідей, які зібрані у збірник «Дерев’яні храми Тлумаччини». 

Церква Св. Арх. Михайла 1842 року села Гончарів

Відомо, що в XVII ст. в селі стояла церква. Наступна після неї, також дерев'яна, збудована на початку XVIII ст. Була розташована на східній околиці села, за потоком. Знищена вогнем на початку ХІХ ст.

Незабаром на новому місці постала нова церква, також дерев'яна. Очевидно, теж згоріла. У 1842 році замість неї громада збудувала існуючу сьогодні дерев'яну церкву.

Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Обертин. В радянський період до 1989 року стояла зачиненою. 18 листопада 2012 року церква святкувала 170-ліття з часу будівництва. Пам'ятка архітектури місцевого значення. В користуванні громади УГКЦ.

Церква стоїть на пологому схилі південно західної частини села, біля цвинтаря, поблизу забудови. Невелика безверха двозрубна будівля (нава і бабинець в одному зрубі), вівтар якої орієнтований не до сходу, а до заходу. З півдня до вівтаря прибудована велика ризниця.

До церкви ведуть два входи - з півдня і сходу. Стіни надопасаня оббили, ймовірно, пластиком. З південного сходу від церкви збереглася дерев'яна триярусна дзвіниця. Виглядає, що збудована за незалежності України.

 Для ознайомлення зі збірником «Дерев’яні храми Тлумаччини» у друкованому варіанті можна у бібліотеках-філіях Тлумацької централізованої бібліотечної системи

Дерев'яні храми Тлумаччини

Історія дерев'яних церков мало досліджена, нею цікавляться здебільшого архітектори, а не історики. Точний період виникнення дерев'яних храмів на території України не відомий. Найімовірніше, що дерев'яні храми існували ще до християнства на території України як язичницькі святилища. Такі святилища існували в Карпатах, де місцеві майстри обробляли деревину смереки і будували з неї домівки та храми. Існує гіпотеза, що для язичницьких жерців храми слугували також і астрономічними обсерваторіями, через що й будували їх завжди на найвищому місці.

 Отже, продовжуємо наш цикл розповідей про дерев’яні храми Тлумаччини, які зібрані у збірник «Дерев’яні храми Тлумаччини».

Церква Покрови Пр. Богородиці 1794 року,  село Гавриляк

Теперішня церква з дерева зведена у 1794 році як перша в селі і посвячена під титулом Пресвятої Трійці. Після ремонтів у ХІХ ст. отримала сучасні форми. В той час її переосвятили на церкву Покрови Пр. Богородиці.

Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Чортовець. З 1991 року належить до пам'яток архітектури місцевого значення (охор. № 1016-М). Сьогодні церквою користується громада УПЦ Київського Патріархату.

Стоїть в центрі села, при головній дорозі, навпроти забудови, на ділянці, яка має схил, оточеній деревами. Типова церква гуцульського типу - хрест в плані, один верх. Чомусь вівтар церкви орієнтований до півдня. При вівтарі зі сходу прибудували ризницю. Церква має два входи: з півдня до нави і з заходу до бабинця.

Під опасанням стіни зберегли з відкритих брусів зрубу, над опасанням все під бляхою. Невеличкі вікна в стінах церкви замінили пластиковими. З заходу від церкви розташована дерев'яна дзвіниця.

Для ознайомлення зі збірником «Дерев’яні храми Тлумаччини» у друкованому варіанті можна після закінчення карантину у бібліотеках-філіях Тлумацької централізованої бібліотечної системи.

Вітаємо із зеленими святами!

Нехай яскраве світло

Цього великого свята

Святої Трійці осяє всесвіт,

Подарує надію, радість і щастя всім людям

Свято Трійці – одне з найулюбленіших в Україні. Святкують зелені свята на п’ятидесятий день після Великодня. Цей день об’єднує всіх християн з Богом, єдиним у трьох особах: Богом-батьком, Богом-сином, Богом-святим духом.

Дзвони дзвонять – то святкує Україна Трійцю!

Для нагадування відвідувачам про велике свято в бібліотеках району діють книжкові виставки, тематичні викладки «Свята Трійця єднає, надихає, береже», «Народні традиції Зеленої неділі», «Звичаї і традиції українського народу». Книги, які знаходяться на виставках, знайомлять із давніми повір’ями, звичаями, традиціями. Цікаво і доступно розповідають про значення свята Трійці, його традиції, що напередодні свята. За звичаєм, люди прикрашають хати та двори зеленим гіллям липи, дуба, ясеня, долівку встеляють пахучими травами – «маїли хату».

«В травах Храми, в травах хати, в травах Україна-мати!»: такими словами розпочалась презентація тематичної виставки-інсталяцїї в Обертинській бібліотеці-філії. Бібліотекар О.Бойцан підібрала цікаві книги з народознавчою тематикою.

Традиції святкування Дня Святої Трійці не втрачені в наш час, відроджуються і впроваджуються.

1. Ірина Ігнатенко «Етнологія для народу»

Сьогодні чималий інтерес викликають звичаї та традиції наших предків. Захопливо та цікаво ця книжка розповідає про обряди та прикмети і не лише описує їх, а й пояснює, які щоденні справи та потреби лягли у їхню основу. Ви довідаєтеся про народні вірування, пов’язані з календарними святами, із життєвим циклом людини: сватанням та весіллям, народженням дитини, хрестинами, похованням.

2. Наталка Лещенко , Руслан Павлюк «Українська культура. Свята, традиції, обряди / Ukrainian culture. Holidays, traditions, rituals»

Двомовне подарункове видання великого формату (240×340 мм), пухка обкладинка, безліч чудових ілюстрацій та фото, стародавні документи й легенди, захопливі статті. Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться культурою України.

3. Валерій Войтович «Енциклопедія народних вірувань»

Ця книга, в якій вміщено 1549 статей. Своєрідна ілюстрована енциклопедія з міфології та народних вірувань українців, їхній світогляд, світосприйняття і ментальність. Вона є спробою осмислення надзвичайно багатого та яскравого світу української дохристиянської міфології — народних уявлень, звичаїв та обрядів та вірувань.

4. Україна. Все, що робить нас українцями

Щоб відчути себе українцем, мало народитися і жити в Україні, — треба ще й вивчити історію свого народу, його звичаї і побут, мову й культуру, — і не лише створену її митцями, а й ту, що виплекана з діда-прадіда, передана нам, їхнім нащадкам як неоціненний скарб.

Це чудово ілюстроване видання розраховане на тих читачів, які прагнуть розширити свої знання про Україну й українців, глибше пізнати їхні традиції, щоб усім серцем і душею долучитися до них і відчути себе справжніми патріотами.

Дерев’яні храми Тлумаччини

Дерев'яні храми України – пам’ятки дерев’яної сакральної архітектури в Україні.

В Україні та на її етнічних землях розташовано близько 3000 дерев'яних культових споруд. Більшість збережених на сьогодні дерев'яних церков на території України розташовані в її західній частині, але й на лівому березі Дніпра туристам є на що поглянути. Абсолютна більшість дерев'яних храмів України належать парафіям УПЦ МП та УГКЦ. Дерев'яні церкви в Україні є важливими духовними осередками та унікальними архітектурними пам'ятками.

Отже, продовжуємо наш цикл розповідей про дерев’яні храми Тлумаччини, які у збірник «Дерев’яні храми Тлумаччини».

Церква Перенесення Мощів Св. Миколи 1925 року. Село Ісаків.

Вперше церква в селі Ісакові згадується на початку XVIII ст. В середині цього ж століття громада звела нову дерев'яну церкву. На її місці у 1886 році постала наступна церква, також з дерева. Знищена під час Першої світової війни.

У 1925 році замість неї за проєктом архітектора Олександра Лушпинського збудували існуючу сьогодні п'ятиверху дерев'яну церкву і була посвячена у 1935 році. Не відомо чи була діюча в радянський час. Зараз церква в користуванні громади Української Греко-Католицької Церкви і занесена до пам'яток архітектури місцевого значення.

Розташована посеред села, з півночі від сільської дороги, напроти цвинтаря, на схилі. Прицерковну територію оточує з трьох сторін невисокий кам'яний мур. Хрещата в плані споруда з виразним силуетом, який утворюють маківки з ліхтарями на двоярусних верхах.

Церква має три прибудови: дві ризниці при стінах вівтаря і маленький ганок під піддашшям з заходу від бабинця. Сьогодні стіни під опасанням ошальовані дерев'яною вагонкою, більшість вікон замінили пластиковими. Мурована дзвіниця стоїть на захід від церкви.

Для ознайомлення зі збірником «Дерев’яні храми Тлумаччини» у друкованому варіанті можна після закінчення карантину у бібліотеках-філіях Тлумацької централізованої бібліотечної системи.

Діти – наше майбутнє

Міжнародний  день захисту дітей – прекрасний день радості та надії.

День захисту дітей в районі завжди відзначався широко. З конкурсами, розважальними та ігровими програмами, літературними мозаїками, мистецькими годинами, дитячими ранками, малюнками на асфальті… Цього року карантин перекреслив усі плани бібліотек. Але заплановані заходи не скасовуються, а тільки

змінюються умови. Національною бібліотекою України для дітей оголошено Всеукраїнський конкурс фотомалюнка «Мрійник року», в якому взяли участь дві користувачки (Вікторія Андрейчук, Вероніка Погоріла) від бібліотеки-філії с.Хотимир Тлумацької ЦБС.

В бібліотеках-філіях с.Кутище, Буківна, Олещино, Локітка, Гончарівка, Гостів, Нижнів, Петрів та в бібліотеці-філії для дітей сел.Обертин Тлумацької ЦБС діють цікаві виставки малюнків «Світ очима дітей», «Ми любимо Україну», бігборди «Яскраві барви

дитинства», продяться онлайн презентації нових книг, різні конкурси та заходи.

Діти – наше майбутнє, тому обов’язок дорослих давати дітям усе найкраще, захищати їх від усього жорстокого та злого» закликають  працівники книгозбірень.

Детальніше на http://tlumach-library.blogspot.com/